ДІ́ЙСНИЙ
, а, е.
1
. Який насправді існує або існував; реальний
. Ватя неначе прокинулась од своїх дум і примітила дійсне сільське своє життя, дійсні свої обставини
(І. Нечуй-Левицький)
;Скільки дійсних випадків, і казок, і кривавих легенд було розказано цієї ночі
(А. Головко)
;Кадило, вичунявши, не рвався уточнювати дійсного стану речей, аби язиком не накликати додаткового нещастя
(Е. Андієвська)
;//
у знач. ім. ді́йсне,
ного,
с.Те, що реально існує
.– Між уявним і дійсним завжди існуватиме якась невідповідність!
(Н. Рибак)
;– Коли я розповідав батькам про тебе, про наші стосунки, то нічого не перебільшував і не
видавав бажане за дійсне. Вони знають, що я кохаю тебе
(О. Авраменко)
.2
. Який має законну силу, зберігає чинність; правочинний
. У випадках перевищення повноважень укладена угода дійсна тільки в межах наданих повноважень
(з наук. літ.)
;Наприкінці серпня Держкомзв'язку вніс зміну до Граничних тарифів на основні послуги електрозв'язку, дійсних до 31 грудня 2003 року
(з газ.)
;Чиновник жандармерії, який видавав транзитне посвідчення, холодно попередив Олеся:
– Цей документ дійсний три доби
(В. Владко)
.