СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ДІЙМА́ТИ
, заст. ДОЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДІЙНЯ́ТИ, заст. ДОЙНЯ́ТИ, йму́, йме́ш; мин. ч. дійня́в і дойня́в, ла́, ло́; наказ. сп. дійми́ і дойми́; док., кого і без прям. дод., розм.
Виводити кого-небудь з рівноваги, не даючи спокою, досаждаючи чимсь
.
– Хоч нам і горе, доймають нас злидні та вороги, – та за нами правда...
(Панас Мирний)
;
Тьма наді мною, Стужа дійма, А за стіною Виє зима
(П. Грабовський)
;
Знову дзвеніли .. комарі, допікали, дошкуляли, діймали, мерли, гризли ар'єргард десантного флоту
(Ю. Яновський)
;
Дідусь довго добирав влучний вираз, щоб дошкулити онуці, і раптом вибухав словом, яке .. повинно було дойняти її
(А. Хижняк)
.
(1)
 
Дійма́ти хо́лодом ду́шу
кого і без дод.
боляче вражати кого-небудь, завдавати комусь душевного болю
.
Хто має матір, тому не страшна образа товаришів, у кого немає – найменша кривда холодом діймає душу
(О. Іваненко)
;
Допіка́ти (дошкуля́ти, дійма́ти і т. ін.) / допекти́ (дошку́лити, дійня́ти і т. ін.) до живи́х печіно́к (до живо́го, до [живо́го] се́рця і т. ін.)
Йня́ти (рідше дійма́ти) / заст. пійня́ти (пойня́ти, дійня́ти) ві́ри
Ка́шель пройма́є (дійма́є, заст. дойма́є) / пройня́в (дійня́в, заст. дойня́в)