ДІЄСЛО́ВО
, а, с.
Частина мови, що означає поняття дії або стану як процесу і має такі основні граматичні категорії: часу, виду, способу, стану, особи, числа
. До системи дієслова належать неособові дієслівні утворення – дієприкметник, дієприслівник, інфінітив, присудкова форма на -но, -то
(з наук. літ.)
;Майже півзошита було списано вправами з граматики – і на дієслово, і на іменники, і на
прикметники
(В. Нестайко)
.△
(1)
Безособо́ве дієсло́во
– дієслово, що називає дію або стан, що не можуть бути пов'язані з якою-небудь особою чи предметом як виконавцем дії або носієм стану
.Особливістю безособових дієслів є те, що вони утворюють не всі форми словозміни
(з наук. літ.)
;(2)
Допомі́жне́ дієсло́во
– дієслово, що не має самостійного значення і вживається як відмінювана дієслівна частина складеного присудка, а також при утворенні складених дієслівних форм
.Односкладні синтаксичні конструкції на -но, -то часто вживаються в сучасній українській літературній мові з допоміжним дієсловом “бути”
(з наук. літ.)
;Неозна́чена фо́рма дієсло́ва
див.
фо́рма
.