СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ДІВИ́ЦЯ
, і, ж.
1
.
нар.-поет.
Те саме, що ді́вчина.
– Доброго слова не цураємося, а щоб ви нас не порочили, що ми передержуєм куниці та красні дівиці, так ми вас пов'яжемо
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
– Казав тобі
[синові]
не журитись – от воно на моє й вийшло: висватав тобі красну дівицю
(М. Грушевський)
;
Русана є добра дівиця й княжа дочка
(І. Білик)
.
2
.
зневажл.
Про дівчину
.
– Сьогодні мене з школи вигнали! – з ненавистю кинув піп синові. – І хто? Дівиця приблудна! Нігілістка!
(К. Гриб)
;
Бракувало ще зашпортнутись і бебехнутися на втіху Жмуркіну та його розмальованим дівицям
(Г. Усач)
.