СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ДІБРО́ВА
, и, ж.
Листяний ліс на родючих ґрунтах, у якому переважає дуб
.
Діброво зелена, озовись до мене, Озовись до сина вся моя родина!
(з народної пісні)
;
Пішов шелест по діброві, Шепчуть густі лози
(Т. Шевченко)
;
Я дивився у велике широке вікно, крізь яке було видно не тільки західну частину міста, але й дальні, осяяні ясним весняним сонцем гаї та діброви понад річкою Ворсклою
(Б. Антоненко-Давидович)
;
А найбільше до вподоби мені наша діброва. Там я дитинство провів, навчився й природу любити. Скільки там квітів весною, птахів!
(К. Гриб)
;
* У порівн.
Шум гув у її голові: то шумів, як вітер між соснами, то шелестів, як зелена діброва
(І. Нечуй-Левицький)
.