ДІАПА́УЗА

, и, ж., біол.

Період тимчасового відносного фізіологічного спокою в розвитку тварин, який характеризується призупиненням росту й формотворчих процесів, різким зниженням обміну речовин

Діапауза – еволюційне пристосування до переживання періодів із несприятливими умовами існування. Властива багатьом класам тварин, особливо комахам, а також деяким ссавцям (гризунам, окремим хижакам) та ін.

(з наук. літ.)

;

Частина жуків може бути в діапаузі й виходити з ґрунту через кілька місяців, а то й наступного року

(із журн.)