ДІАЛЕ́КТИКА
, и, ж.
1
. Філософське вчення про найзагальніші закони руху й розвитку природи, суспільства і мислення
. Принципами власне діалектики є принципи загального зв'язку і загального розвитку явищ у світі
(з наук. літ.)
;Мій герой, будучи ортодоксальним марксистом, не міг не володіти добре ланцетом матеріалістичної діалектики
(М. Хвильовий)
;Діалектика що каже? Все розвивається
(В. Дрозд)
.2
. Процес розвитку, руху чого-небудь
. – Щось ти мені дуже нагадуєш дворушника якогось: учора агітував на цілий місяць лишитись, а сьогодні... – Діалектика, жінко! Нічого не поробиш
(А. Головко)
;Навіть у природознавстві можуть недостатньо висвітлити теорію еволюції, діалектику природи та іншу мудрацію
(Б. Антоненко-Давидович)
.3
. заст.
Уміння вести суперечку, полеміку, застосовуючи логічні докази
. Це родинна риса, один із виявів драгомановської складки мислення, мислення гнучкого, сильного в діалектиці
(М. Зеров)
.