СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАРОЗУМИ́ТИСЯ
, млю́ся, ми́шся; мн. нарозумля́ться; док., діал.
Зрозумівши помилковість своєї поведінки, учинків і т. ін., змінити їх, відмовитися від них
.
Скатованого вкинули до темниці, щоб нарозумився
(Б. Лепкий)
;
– Верес не нарозумиться. Якщо нема товариства, він сам п'є, сидить за столом і розмовляє про політику з темними вікнами
(Р. Андріяшик)
.