СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАРОЗУМИ́ТИ
НАРОЗУМЛЯ́ТИ
, я́ю, я́єш, недок., НАРОЗУМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. нарозумля́ть; док., кого і без прям. дод., розм.
Те саме, що напоумля́ти; урозумляти
.
Світло Христового вчення духовно нарозумляє тих, хто має справді глибоку віру в Нього і свідомо ставиться до Євангелія
(з рел.-церк. літ.)
;
Чи чорт який нарозумив тих людей, чи що такого сталося?
(І. Франко)
;
– Вiйна озлобила людей? – Взагалi озлобила, але не нарозумила, як можна було сподiватися
(Р. Андріяшик)
.