СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НА́РУЧЕНЬ
НА́РУЧНІ
, ів, мн. (одн. на́ручень, чня, ч.), заст.
1
.
Наручники
.
Так рвонув
[Устим],
що бризнули наручні І тріснули закуті кайдани
(А. Малишко)
;
Катерина слухняно простягла обидві руки вперед, і Янко .. почав накладати наручні на них
(Д. Бедзик)
.
2
.
Прикраси на руки у формі браслетів
.
Сережки, персні, намиста жінки носили щоденно, а йдучи на народні свята, одягали ще й срібні пластинчасті браслети-наручні, які притримували довгі рукави святково-ритуальних сорочок
(з наук. літ.)
.
3
.
Частина обладунків, що захищала руки воїна
.
Гусар навіть не поперхнувся, а так двинув ліктем у тяжкому наручні в груди Остапа, що той відлетів на підлогу
(Д. Білий)
;
Арабський обладунок складався з кольчуги, шолома й наручнів, неодмінно доповнених щитом
(з наук.-попул. літ.)
.