СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАБРИ́ЖЕНИЙ
, а, е.
1
.
Дієпр. пас. до набри́жити.
Веслярі обережно занурили весла в набрижену вечірньою хвилькою воду
(І. Білик)
;
Він всміхався власним споминам, думкам. Але вузьке, ніби стесане назад чоло, од якого швидко, по-осінньому одступало волосся, лишалося набриженим, і очі дивилися не на осяяну сонцем дорогу, не на розлогий кущ калини, а кудись назад, углиб
(Ю. Мушкетик)
.
2
.
у знач. прикм.
Який набрижився
.
* Образно.
Дівчина сиділа набрижена в приймальні, не розуміючи, що сталося з її шефом
(із журн.)
.