СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАБРИ́ЖИТИ
, жу, жиш, що.
Док. до бри́жити.
Рiку i рiчку хвилями набрижить
[вітер],
на самiм днi розводи розведе
(В. Підпалий)
;
Олійник читав, набриживши лоба, й видно, не все було йому там утямки
(Ю. Хорунжий)
;
Шеремет набрижив лоба, пожував губами
(А. Кокотюха)
;
А джура, що то молоде! – набрижив чоботи і йде
(Л. Костенко)
.