СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
НАБРЕ́ХАНИЙ
, а, е, розм.
Дієпр. пас. до набреха́ти.
Розтануть набрехані кимось новини
(із журн.)
;
// 
набре́хано, безос. пред.
– Набрехано, ваше високо... губернаторство, усе набрехано! Я ні справника і нікого з судящих
[суддів],
що то є, і у вічі не бачив
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
– Людям заздро, що ви гарно живете, – ну й плещуть. Я це знаю. Менi раз так було, що й про Карпа мого набрехано
(Б. Грінченко)
.