НАДИ́БУВАТИСЯ
див.
надиба́тися
.НАДИБА́ТИСЯ
, а́юся, а́єшся, рідко НАДИ́БУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАДИ́БАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
1
. Випадково зустрічатися; здиба́тися (у 1 знач.).
– Я писати не можу. Знайдуть за штемпелем .. – Та що я, не розумiю, Повсюдо! Ой, як же ми надибалися?!
(Р. Андріяшик)
.2
. на кого – що і без дод.
Випадково натрапляти (у 2 знач.) на кого-, що-небудь; надиба́ти (у 2 знач.).
Я сам, у свій хлоп'ячий вік, у 50-ті роки, надибавсь, напр., на сліди впливу Капністів, .. із кружка котрих в перший раз здобув і “Сон” і “Кавказ” Шевченка
(М. Драгоманов)
.3
. тільки 3 ос.
Те саме, що з'явля́тися 3
. У розмові надибалась красива пауза для зміни ритму
(Любко Дереш)
;//
безос.
Він .. знов заглиблюється в споминках, нагадує всі хороші і щасливі хвилі свого життя .. Але що ж, споминок таких мало, дуже мало надибається в пам'яті Івася
(І. Франко)
.