ДУ́ДНИК

, а, ч.

Трав'яниста рослина родини зонтичних із дудчастим стеблом, перистим листям, зеленувато-білими квітками, зібраними у зонтики; дягель

Поодаль стояла хатка без вікон, двері дудником заросли

(Є. Пашковський)

;

Дудник поширений у лісових і лісостепових районах України

(з наук.-попул. літ.)

;

Дудник призначають як відхаркувальне при ларингітах, бронхітах і пневмоніях, для збудження апетиту, при функціональних розладах шлунково-кишкового тракту

(з навч. літ.)