СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПІДКУ́ПОЛЬНИК
, а, ч., архт.
Частина культової споруди, на якій монтується купол.
У розкішних формах українського бароко були оформлені всі деталі Михайлівського Золотоверхого собору, відреставрованого при І. Мазепі: фронтони із західного фасаду, вікна, двері, підкупольники
(з наук.-попул. літ.)
;
Підкупольник храму нагадує частинку справжнього голубого-голубого неба, тільки з ангелами, святими
(із журн.)
.