СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-13(А-ПОКІ́РНО)
?
ГЕ́РУЛ
див.
ге́рули
.
ГЕ́РУЛИ
, ів, мн. (одн. ге́рул, а, ч.), іст.
Давньогерманське плем'я, що селилося у Причорномор'ї та на середньому Дунаї
.
Повстанці не мали тієї вправності, що готи чи герули, бракувало їм і такої, як у найманців, злагодженості
(Д. Міщенко)
;
Могутність держави слов'ян зросла за рахунок системи союзів з германськими племенами. Її союзниками виступали остготи, гепіди, герули
(з навч. літ.)
.