ПРЕСУПОЗИ́ЦІЯ
, ї, ж., лінгв., лог.
1
. Компонент смислу речення, що має бути істинним для того, щоб речення не сприймалося як некоректне за смислом
. Пресупозицією розповіді є або чітке знання, або припущення мовця про те, що адресат розповіді належить до його мікросвіту, і таким чином здатний домислити або припустити несказане, але таке, що мислиться в розповіді
(з наук.-попул. літ.)
.2
. Стійкий обсяг компетенції комуніканта, сформований у результаті життєвого досвіду, та умови мовної ситуації
. Для уважного читача контекст, який мається на увазі, і авторська пресупозиція часто слугують для заперечення авторові
(з наук. літ.)
;Зміст пресупозиції багато в чому залежить від національно-культурних особливостей мовця
(з наук.-попул. літ.)
.