КАРМЕЛІ́Т

, а, ч.

Чернець католицького ордену, заснованого в XII ст. у Палестині на горі Кармель під час хрестових походів

Там, де молився бернардин І босий кармеліт, .. Встає народу чесний син І держить волі щит

(М. Рильський)

;

Осоромлений і розлючений залишав Любовицький козацький табір. В Клітинцях, у кляшторі босих кармелітів, посол спинився на ніч

(Н. Рибак)

;

Частина конфедератів все ж замкнулася у Бердичеві. В монастирі кармелітів

(Г. Колісник)

;

У XVII–XVIII ст. монастирі кармелітів були поширені й на Правобережній Україні

(з наук. літ.)