ВОЧЕВИ́ДЯЧКИ

, присл., розм.

Те саме, що вочеви́дь.

Христі, мов живе, усе те стало вочевидячки: і як Кирило крався через сніг, і як шурхнув ногами у рів, як вилазив – лаявся...

(Панас Мирний)

;

Що він цієї жінки не бачив досі ні вочевидячки, ні, як то буває, уві сні .. – цього він був цілковито й абсолютно певен

(В. Підмогильний)

;

– Я, пане старосто, і не проти, та до мене саме рідні наїхало, по чарці добрій випили і теж ночувати лаштуються, – вочевидячки бреше Максим і навіть не заїкнеться

(М. Стельмах)