ГОЛОСИ́ТИ
1
, ошу́, о́сиш, недок.
1
. Голосно плакати
. Голодна дітвора голосить
(О. Стороженко)
;Бідна Балашиха голосила; Балаш і собі плакав
(І. Нечуй-Левицький)
; * Образно.
На Дніпро позирав
[козак],
.. Сині хвилі голосили(Т. Шевченко)
.2
. за ким, над ким, по кому і без дод.
Голосно причитати, заводити (при виконанні похоронного, а також весільного обрядів); тужити
. От покликали Настю, а замість її
[неї]
поставили другу жінку, щоб голосила над покійною(Г. Квітка-Основ'яненко)
;Ніхто в цілому селі не вмів так гарно голосити, як молода Любка
(І. Нечуй-Левицький)
;Чому не заводить
[ненька],
не голосить по покійнику..?(І. Франко)
.3
. Кричати, вигукувати що-небудь
. Вони, побачивши Феодору, кричали, голосили: – Многi лiта найсвятiшiй i найблаженнiшiй Феодорi!
(С. Скляренко)
.