СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ГО́ЛОС
, у, ч.
1
.
Сукупність різних щодо висоти, сили й тембру звуків, які видає за допомогою голосового апарату людина, а також тварина, що дихає легенями
.
Наострю
[нагострю]
слух твій, щоб, як окликнуся, Ти чув мій голос, наче грім із хмар
(І. Франко)
;
Він гримнув на жінку злим, здушеним, хриплим голосом
(М. Коцюбинський)
;
Цікаво, що в самців безхвостих земноводних є голос, який служить їм для прикликання самки
(з навч. літ.)
.
2
.
перен.
Звуки, які утворюють деякі предмети, характерні для них
.
Батько .. взяв свій невеличкий .. молоток у руки і кільканадцять разів ударив .. Пішов голос по всьому присілку – знак, що в кузні починається робота
(І. Франко)
;
Вже чулися вибухи ручних гранат, а крізь верескливе торохкотіння польських кулеметів Шоша проривався басовий голос наших максимок
(Ю. Смолич)
;
Колесо котить себе, Голос у колеса довгий
(М. Вінграновський)
.
3
.
Звучання голосових зв'язок як матеріал вокального мистецтва
.
У діда голос був дуже гарний: і не тенор, і не баритон, а ніби все разом
(з переказу)
;
Осталась в пам'ятку моєму Ічня
[містечко]
ще своїми піснями та напрочуд хорошими голосами
(С. Васильченко)
;
Тисячі спiвають, не маючи нi виробленого голосу, нi музичного слуху
(Р. Андріяшик)
.
4
.
Одна з кількох мелодій музичного твору; партія у вокальному ансамблі
.
[
Карпо
:]
Мугикаючи, іноді й пісню складу, і голоса до неї виведу, і слова підладнаю
(М. Кропивницький)
;
Народний гуртовий виклад пісні “Ой половина та й саду цвіте” має три голоси
(з наук. літ.)
;
// 
заст.
Мелодія, мотив
.
Це справжні невеличкі романси, тілько до них недостає
[не вистачає]
голосу
(Панас Мирний)
;
[
Степан Демидович
:]
Гарна пісня, тільки якби веселіша на голос
(В. Самійленко)
.
5
.
чого і з означ., перен.
Поклик, веління якого-небудь внутрішнього почуття, інстинкту, переконання
.
Тихо, аж шумить в ухах. Здається, шепоче таємний голос думки
(С. Васильченко)
;
Скажи він їй слово – і вона б кинула все, вона б не послухала нікого, крім голосу свого серця, і пішла б за ним, куди завгодно
(О. Іваненко)
;
* У порівн.
І шумлять, і дзвенять .. пісні над невпинною течією Дніпра-Славути, як голос правди і слави...
(М. Рильський)
.
6
.
Думка, висловлювання, міркування
.
Нехай мій голос буде просто “голосом з народу”, – на більше значення я не важу
(Леся Українка)
;
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, І голос твій нам душі окриля
(В. Симоненко)
;
Ніхто, кохана, в світі б не зумів Мій голос вільний закувать в кайдани
(Д. Паламарчук, пер. з тв. В. Шекспіра)
.
7
.
Право висловлювати свою думку при вирішенні державних або громадських справ
.
– Я чоловік значний на селі і в громаді маю великий голос
(С. Васильченко)
;
[
Чирва
:]
Не дам
[хліба]
на одробіток, бо самого обікрали... Голосу позбавили...
(І. Микитенко)
;
// 
Вияв цього права при голосуванні
.
Голоси поділилися майже нарівно: на сім голосів тільки й переважили ті, що були “за”
(А. Головко)
;
Тридцять п'ять тисяч громадян зголосилося в штаби опозиції добровольцями – вартувати на виборчих дільницях у ніч підрахунку голосів
(О. Забужко)
.
(1)
 
Альто́вий го́лос
те саме, що альт 1
.
Невеличкі школярі .. почали співати чудовими альтовими голосами
(І. Нечуй-Левицький)
;
Так, говорила тим самим трохи альтовим голосом, що мов шовком оповивав мою душу
(О. Кобилянська)
;
Вести́ го́лос (го́лосом)
Віддава́ти / відда́ти го́лос
(2)
 
Глибо́кий го́лос
низький голос, що йде зсередини грудей
.
– Ввійди, – почувся .. глибокий голос, мов з-під землі
(І. Франко)
;
І от прибій ущух, і залунав Глибокий голос мужнім неспокоєм
(М. Рильський)
;
Вона співала романси, співала гнучким і глибоким голосом, співала про любов
(В. Домонтович)
;
(3)
 
Го́лос порва́вся
перестав звучати
.
“Діду, гов!” – кричу я на ввесь голос. І мій дзвінкий голос пішов луною понад Дністром, понад очеретами, десь далеко вдарився об кручу, задзвенів і порвався
(І. Нечуй-Левицький)
;
“Добий мене, дай згинути одразу!” Ох, як сей поклик з серця поривався, та знала я, що тим завдам уразу, і змовкла я, і голос мій порвався, і заніміло серце
(Леся Українка)
;
(4)
 
Горта́нний (горлови́й) го́лос
низький голос, крик
.
– І пан Прушинський тут! – закричали дзвінкими, але не дуже тонкими, горловими голосами старі панни
(І. Нечуй-Левицький)
;
У неї був глибокий гортанний голос, низьке контральто. – Кармен тобі в опері співати, – не раз сміялися товариші
(В. Собко)
;
(5)
 
Гробови́й го́лос
дуже глухий, низький голос
.
Хіба не сміялися студенти, коли цей останній
[професор Черкавський]
починав читати страшним гробовим голосом з старих, обтріпаних зошитів
(П. Колесник)
;
(6)
 
Го́лос зрива́ється / зірва́вся
:
а)
 
голос раптово переривається від надмірного напруження або хвилювання
.
Голос Розенберга тремтів і зривався
(Ю. Шовкопляс)
;
Скрегнув розлючений голос, як залізо об камінь, і раптом зірвався
(М. Коцюбинський)
;
б)
 
голос раптово переходить на інший тон
.
Голос його тремтів і зривався на високі ноти
(І. Кириленко)
;
в)
 
ставати дорослим, грубішим, підлягати мутації
.
За літо всі
[школярі]
повиростали, загоріли, зміцніли, в деяких уже починають зриватися голоси
(В. Собко)
;
Зво́дити / звести́ го́лос
Здобува́тися / здобу́тися на сло́во (на го́лос, на ві́дповідь і т. ін.)
Підви́щувати / підви́щити го́лос (тон)
Пра́во ухва́льного го́лосу
Сти́шувати / сти́шити го́лос
Поста́вити го́лос
Відво́дити / відвести́ го́лос
(7)
 
Вну́трішній го́лос
невисловлена думка, що виникла, з'явилася інстинктивно, інтуїтивно, підсвідомо
.
Кожне серце, кожна душа може знайти улюблену справу, щоб осяяти її вогником свого розуму!.. Стань, зупинися! Прислухайся до свого внутрішнього голосу
(О. Бердник)
;
“Пожди-пожди! Чого це ти так рознервувався? Може, ще вмреш і не будеш дурнем”, – шепнув мені глузливо внутрішній голос
(В. Нестайко)
;
І людина здригається, рідко, але здригається, почувши той внутрішній голос у собі
(Ю. Андрухович)
;
(8)
 
В оди́н го́лос
:
а)
 
одночасно, разом
.
– Дарма, мамо, ми додому хочемо вже, – кажуть в один голос сини
(Марко Вовчок)
;
З-поза сусіднього горбка вигулькнуло .. два шестирічних шибеники й дзвінко в один голос: – Здрастуйте, діду!
(О. Довженко)
;
– Добрий вечір, щедрівники! – привітався Гайдим. – Добрий вечір, Романе Яремовичу! – загукали вони в один голос
(І. Цюпа)
;
б)
 
одностайно; так само
.
[
Коваль
:]
Усі в один голос радять виряджати Степана, не гаячись, і, певно, так воно і повинно бути
(М. Кропивницький)
;
(9)
 
Го́лос (глас) вола́ючого (вопію́щого) в пусте́лі (рідко в пусти́ні),
книжн.
даремні думки, марні поклики, що залишаються без відповіді та уваги
.
І крик той не лишався голосом волаючого в пустелі. Вої чули в собі не знати яку силу...
(Д. Міщенко)
;
Я в розпачі кричу: “Свисток, усе царство за свисток!” .. Але і цей мій розпачливий поклик зостається гласом вопіющого в пустелі...
(І. Драч)
;
Усього два десятиліття тому голоси прихильників еруптивних процесів на планетах були, так би мовити, голосом волаючого в пустелі
(із журн.)
;
(10)
 
Гово́рить (обзива́ється, озива́ється) / обізва́вся (озва́вся) го́лос кро́ві
в кому – чому
з'являється відчуття кровної спорідненості з ким-небудь
.
Батьківський голос крові Озвався в душі моїй
(Л. Забашта)
;
(11)
 
Го́лос се́рця
безпосередній вияв почуттів
.
Хтось давно ще сказав, що спів – то мова душі, то голос серця
(Панас Мирний)
;
Зво́дити (ізво́дити) / звести́ (ізвести́) на го́лос
Зрива́ти / зірва́ти го́лос
Зрива́тися / зірва́тися з го́лосу
(12)
 
З чужо́го го́лосу,
зі сл.
говорити
,
сказати
і т. ін.
повторюючи що-небудь сказане кимсь або керуючись поглядами, настановами інших
.
До нього вчепився такий самий молодий, кругловидий солдат-гайдамака. Горлає з чужого голосу
(О. Довженко)
;
– Але ж ти, тату, сам знаєш, який то був розпусник, скнара й шахрай, – сказав з чужого голосу Яків, і отець Йосип відчув, як внутрішній зв'язок з сином знову обірвався
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Хмуриться мати. Первісток її, чотирма роками старший за Оленку, підкорився страхові; “навіщо пережиток?” – сказав, напевно, з чужого голосу
(В. Барка)
;
[І] го́лосу не відво́дити (не відтяга́ти) / не відвести́ (не відтягну́ти, не відтягти́)
(13)
 
На весь (на по́вний, у по́вний і т. ін.) го́лос
:
а)
 
(зі сл.
кричати
,
співати
і т. ін.)
дуже голосно, з усієї сили
.
Як крикнув десятник на весь голос: “На панщину!”
(Марко Вовчок)
;
В хліві кувікало на весь голос порося
(А. Головко)
;
Василько почав шморгати носом, потім згадав, що цей дядько придавив йому руку, і заплакав уже на весь голос
(П. Панч)
;
Співали її всі – й ті, що знали пісню, і ті, що не знали її. На весь голос співали українці
(Л. Первомайський)
;
Спохопився я, коли почув, що птахи співають на повний голос
(із журн.)
;
б)
 
нічого не приховуючи, з усією повнотою, переконливістю
.
[
Зіна
:]
Ви мене і так стільки часу в чорному тілі тримали. Дайте ж мені хоч раз заговорити на повний голос
(Т. Фесенко)
;
Після смерті Драгоманова Кримський написав некролог, в якому гідно відзначив заслуги видатного вченого й публіциста, але з огляду на царську цензуру сказав про це не на повний голос
(із журн.)
;
(14)
 
Не свої́м (нелю́дським, несамови́тим і т. ін.) го́лосом,
зі сл.
кричати
,
верещати
і т. ін.
дуже голосно, надривно
.
– О жах! – раптом скрикнув не своїм голосом письменник. – Що я написав? Та це ж найсправжнісінька халтура
(М. Хвильовий)
;
Нелюдським голосом закричала жінка, заломивши руки, кинулась уперед
(М. Стельмах)
;
В цей час за тином щось шелеснуло і хтось із чоловіків крикнув не своїм голосом: – Німці!!
(Григорій Тютюнник)
;
Підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́ і т. ін.) го́лос
Повести́ го́лосом
Подава́ти / пода́ти [свій] го́лос
Позбавля́ти / позба́вити [пра́ва] го́лосу
Поспада́ти з го́лосу
Розпусти́ти / розпуска́ти го́лос
Спада́ти / спа́сти з го́лосу
Співа́ти в оди́н го́лос
Співа́ти з чужо́го го́лосу <Співа́ти з го́лосу чийого>
Тра́тити го́лос
(15)
 
У свиня́чий (чо́ртів) го́лос,
зневажл.
дуже пізно, несвоєчасно
.
[
Надія
:]
Якщо хочете, можете збиратися до моря.
[
Мотря
:]
Слава Богу, додумалися... У чортів голос...
[
Надія
:]
Нічого не в чортів. Саме сезон...
(З. Мороз)
;
– Це ж родичі посходилися
[на толоку],
а я в свинячий голос приплентався
(Є. Гуцало)
.