Невеличкі школярі .. почали співати чудовими альтовими голосами

Так, говорила тим самим трохи альтовим голосом, що мов шовком оповивав мою душу

– Ввійди, – почувся .. глибокий голос, мов з-під землі

І от прибій ущух, і залунав Глибокий голос мужнім неспокоєм

Вона співала романси, співала гнучким і глибоким голосом, співала про любов

“Діду, гов!” – кричу я на ввесь голос. І мій дзвінкий голос пішов луною понад Дністром, понад очеретами, десь далеко вдарився об кручу, задзвенів і порвався

“Добий мене, дай згинути одразу!” Ох, як сей поклик з серця поривався, та знала я, що тим завдам уразу, і змовкла я, і голос мій порвався, і заніміло серце

– І пан Прушинський тут! – закричали дзвінкими, але не дуже тонкими, горловими голосами старі панни

У неї був глибокий гортанний голос, низьке контральто. – Кармен тобі в опері співати, – не раз сміялися товариші

Хіба не сміялися студенти, коли цей останній починав читати страшним гробовим голосом з старих, обтріпаних зошитів

Голос Розенберга тремтів і зривався

Скрегнув розлючений голос, як залізо об камінь, і раптом зірвався

Голос його тремтів і зривався на високі ноти

За літо всі повиростали, загоріли, зміцніли, в деяких уже починають зриватися голоси

Кожне серце, кожна душа може знайти улюблену справу, щоб осяяти її вогником свого розуму!.. Стань, зупинися! Прислухайся до свого внутрішнього голосу

“Пожди-пожди! Чого це ти так рознервувався? Може, ще вмреш і не будеш дурнем”, – шепнув мені глузливо внутрішній голос

І людина здригається, рідко, але здригається, почувши той внутрішній голос у собі

– Дарма, мамо, ми додому хочемо вже, – кажуть в один голос сини

З-поза сусіднього горбка вигулькнуло .. два шестирічних шибеники й дзвінко в один голос: – Здрастуйте, діду!

– Добрий вечір, щедрівники! – привітався Гайдим. – Добрий вечір, Романе Яремовичу! – загукали вони в один голос

Усі в один голос радять виряджати Степана, не гаячись, і, певно, так воно і повинно бути

І крик той не лишався голосом волаючого в пустелі. Вої чули в собі не знати яку силу...

Я в розпачі кричу: “Свисток, усе царство за свисток!” .. Але і цей мій розпачливий поклик зостається гласом вопіющого в пустелі...

Усього два десятиліття тому голоси прихильників еруптивних процесів на планетах були, так би мовити, голосом волаючого в пустелі

Батьківський голос крові Озвався в душі моїй

Хтось давно ще сказав, що спів – то мова душі, то голос серця

До нього вчепився такий самий молодий, кругловидий солдат-гайдамака. Горлає з чужого голосу

– Але ж ти, тату, сам знаєш, який то був розпусник, скнара й шахрай, – сказав з чужого голосу Яків, і отець Йосип відчув, як внутрішній зв'язок з сином знову обірвався

Хмуриться мати. Первісток її, чотирма роками старший за Оленку, підкорився страхові; “навіщо пережиток?” – сказав, напевно, з чужого голосу

Як крикнув десятник на весь голос: “На панщину!”

В хліві кувікало на весь голос порося

Василько почав шморгати носом, потім згадав, що цей дядько придавив йому руку, і заплакав уже на весь голос

Співали її всі – й ті, що знали пісню, і ті, що не знали її. На весь голос співали українці

Спохопився я, коли почув, що птахи співають на повний голос

Ви мене і так стільки часу в чорному тілі тримали. Дайте ж мені хоч раз заговорити на повний голос

Після смерті Драгоманова Кримський написав некролог, в якому гідно відзначив заслуги видатного вченого й публіциста, але з огляду на царську цензуру сказав про це не на повний голос

– О жах! – раптом скрикнув не своїм голосом письменник. – Що я написав? Та це ж найсправжнісінька халтура

Нелюдським голосом закричала жінка, заломивши руки, кинулась уперед

В цей час за тином щось шелеснуло і хтось із чоловіків крикнув не своїм голосом: – Німці!!

Якщо хочете, можете збиратися до моря. Слава Богу, додумалися... У чортів голос... Нічого не в чортів. Саме сезон...

– Це ж родичі посходилися а я в свинячий голос приплентався