ГОЛОРЕ́БРИЙ

, а, е, розм.

Нічим не покритий; обдертий

Скаржно скрипить голоребре віття вишень та черешень, тривожно шарудить кукурудзиння, яким обкладено хату

(М. Сиротюк)

;

Метрів за десять від прямовисного горба світить своїми голоребрими дерев'яними стінами невеличка самотня хатина. Вона – без покрівлі, без стелі, без вікон та дверей

(з газ.)