ГОЛОПУ́ЗИЙ
, а, е, розм.
1
. Із голим, непокритим животом
. На його плечі знову навалилась .. жалюгідна мізерія життя людського: .. повіточки, заляпані від людських очей коров'ячим кізяком; голопузі діти, бліді, брудні
(П. Колесник)
;В хатах щебечуть діти голопузі. Чомусь як гляну – однімає річ
(Л. Костенко)
;//
Безперий
.З грачиного гнізда випало голопузе граченя
(О. Донченко)
;– Не довго вам вже розкошувати з чужого! На днях вас усіх, як голопузих горобенят з гнізда, заберуть невблаганні руки і віддадуть на поживу не котам, а катам!
(Т. Осьмачка)
.2
. перен., зневажл.
Те саме, що збідні́лий.
Що ж то за пан?.. Кажуть.., що то був небагатий шляхтич, з тієї “голопузої шляхти”, котра в Польщі за панування магнатів кишіла по їх дворах
(Панас Мирний)
;Кожен магнат хоче стати королем, кожен голопузий шляхтич – магнатом!
(В. Малик)
.