ГОЛОМО́ЗИЙ
, а, е, розм.
Який не має волосся на голові; лисий або виголений
. Одного разу прийшов у госпіталь старшина .. Був тепер голомозий, веселий, навіть посоліднішав і зажив тіла
(Ю. Бедзик)
;Всі вони були, як один, голомозі. Мали за звичай голити один одному голови в усяких умовах, влітку і взимку
(О. Гончар)
; * Образно.
Вітри вмерзали в землю голомозу, Як в лід вмерзають крила мертвих птиць
(М. Бажан)
;//
у знач. ім. голомо́зий,
зого,
ч., зневажл.Чоловік із виголеною або лисою головою
.[
Микита
:]
Та й добру ж дали ми одсіч голомозим!.. Пужнули татарву так, що тільки п'ятами закивали(М. Кропивницький)
;Кругленький Гадючка заходився чухати свою лисину..: – Тут таке творилося... – заскиглив голомозий
(В. Большак)
.◇
(1)
Як у голомо́зого чупри́ни,
зі сл.
– багато
,
ірон.уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (багато)
.Багацько, як у голомозого чуприни
(прислів'я)
.