ГОЛОДУ́ЮЧИЙ

, а, е.

Який страждає від голоду (у 1, 2 знач.)

Всипали двір голодуючі люди. Але на злидні та горе чуже Жмикрут отой споглядав байдуже

(П. Грабовський)

;

Голодуюче населення живилося травою й березовою корою

(з навч. літ.)

;

у знач. ім. голоду́ючий,

чого,

ч.; голоду́юча,

чої,

ж.

Людина, яка голодує (у 1 знач.), оголосила голодівку

Пізньої осені та з першими сніговіями з Харкова на Полтавщину плавом попливли голодуючі

(О. Гончар)

;

Община ділилася з голодуючими тим, най і нечисленним, все ж набутком

(Д. Міщенко)