ГОЛОВНОКОМА́НДУВАЧ
, а, ч.
Особа, що очолює збройні сили держави, окремі види або частини збройних сил на певному напрямі воєнних дій; головнокомандуючий
. – Головнокомандувач наказав негайно вивести війська за Тясмин, а гармати і замок зірвати, пане генерале!
(В. Малик)
;Вони шукали князя Януша і завжди потрапляли до сотника, що оберігав спокій головнокомандувача
(Іван Ле)
;Наш головнокомандувач переконаний – наші мужні й славні війська нищівним ударом дадуть гідну відсіч нікчемному ворогові
(С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека)
.(1)
Верхо́вний головнокома́ндувач Збро́йних сил Украї́ни
– найвищий керівник збройних сил держави, яким за конституцією є Президент України
.До сфери оборони та національної безпеки належить майже половина всіх повноважень Президента України, що загалом відповідає його конституційному статусу Верховного головнокомандувача Збройних сил України
(з наук. літ.)
.