СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ГО́ЛОВНО
.
1
.
присл.
Переважно, в основному; головним чином
.
Петрова армiя складалася тепер головно з рекрутського табору
(Б. Лепкий)
;
На письмовому столі біля телефонного апарата безладною купкою викладена ранкова пошта; тут головно медичні журнали
(І. Волошин)
;
Їздили головно на кабанів, але часом і не від того, щоб де зайця стрілити
(Ю. Винничук)
.
2
.
у знач. вставн. сл.
Уживається для вираження певної оцінки висловлюваної думки
.
Суспільна праця довга, утяжлива, зате ж плідна, та, головно, вона одна лиш може заповнить без дива життя людини
(І. Франко)
;
Головно, мені по умовах здоров'я не слід зоставатись тут
[у Києві]
довше
(Леся Українка)
.