СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ГОЛО́БЛЯ
, і, ж.
1
.
Одна з двох прикріплених кінцями до передньої частини воза, саней і т. ін. жердин, у які запрягають коня
.
Він там за цариною лагодить сани, бо вивернулась голобля
(Ганна Барвінок)
;
Їде конем Гаврило – черезсідельника на коневі нема, хомут шию давить, а Гаврило ще й ноги на голоблі положив, затягнув коня, що аж точиться
(К. Гордієнко)
;
* Образно.
Він рішуче насадив на ніс свої окуляри, поправив за вухами довгі дротяні голоблі й уже не глянув, а блиснув скельцями на Крутояра
(В. Собко)
;
* У порівн.
Мажуга підняв догори руку, наче голоблю. – Чужих не пускати!
(М. Коцюбинський)
.
2
.
Довга жердина, яку використовували як зброю
.
Кажуть, дід Мусій ще довго .. бив окупантів. Тільки вже не голоблею, а трофейним автоматом і гранатами
(П. Козланюк)
;
Прездоровою голоблею орудував Прудивус, насідаючи на якогось меткого шляхтича
(О. Ільченко)
;
Селяни хапали дрюччя, голоблі й молотили гусарів по головах
(В. Чемерис)
.