ГО́ЛКА

, и, ж.

Тонкий металевий стрижень для шиття з гострим кінцем і вушком, у яке всиляється нитка

Ухопила

[Оксана]

рукав від сорочки, узяла голку, протягла нитку, та й забула узлика зав'язати

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

Зараз знайшла

[Марія]

голку й до чоловіка підійшла, щоб ґудзик пришити

(А. Головко)

;

* У порівн.

Я гостра з ворогом, мов голка!

(П. Тичина)

Загострений на кінці металевий стрижень різного вигляду й різного спеціального призначення

Ми, хлопчаки, хизувалися перед дiвчатками, нiби нам не болить, коли голка шприца тонко i гостро входила пiд шкiру на спинi, а дiвчатка, коли їх кололи, кривились i плакали

(В. Сосюра)

;

Через хвилину голка задряпала пластинку, вихопила з неї кілька брязкітливих акордів

(Ю. Шовкопляс)

Лист хвойних дерев, колючка або гострий росток деяких інших рослин

Жадібно всмоктувала земля життєдайне тепло, тяглася до сонця незчисленними голками прорості

(З. Тулуб)

;

Край стежки, над канавою, забриніли зелені голки першого рясту

(О. Донченко)

;

Тимко струсив із сорочки сухі соснові голки

(Григорій Тютюнник)

перев. мн.

Тверді колючки на тілі деяких тварин

Їжак скрутився в клубок і виставив гострі голки

(О. Копиленко)

;

Щетина в рогатої свині завтовшки з голку дикобраза!

(Ю. Логвин)

Тонкий загострений кристал чого-небудь

По голках снігу вітер босий Ступав

(Л. Первомайський)

;

Надвечір подув холодний північний вітер, пригнав хмари сизі, .. зашив голками крижаними калюжі, озера

(А. Шиян)

;

Взагалі гострий кінець чогось

Сам того не помічаючи, Шевченко опинився в степу і раптом побачив на обрії мури караван-сарая, а поруч напівсферичну башту мечеті та високу кам'яну голку мінарета

(З. Тулуб)

;

Він заглибився в розрахунки, може, з півгодини працював, час од часу недоброзичливо поглядаючи на далеку срібну голку ракети

(В. Собко)

(1)

Цига́нська го́лка

–

велика швацька голка

[

Іван

От пішли ми далі. Коли це чую, щось під коліном неначе мене циганською голкою штрикнуло

(М. Кропивницький)

;

Дідок завжди сидів у своєму кутку за піччю, розіклавши біля себе своє немудре майно: ножиці, циганську голку, нитки і різне шкураття, – майстрував онукам теплу одежину

(Григорій Тютюнник)

△

(2)

Суха́ го́лка

а)

техніка глибинної гравюри на металі, за якої вістрям твердої голки вишкрябують штрихи на поверхні металевої пластини

У XV столітті поряд із ксилографією існувала гравюра на металі (різцева гравюра). З часом з'явився її різновид – суха голка (XVI століття)

(з навч. літ.)

;

З'явилася величезна – понад п'ятдесят естампів – серія гравюр, виконаних у техніці сухої голки, – “Тварини і люди” Ганса Грундіга

(із журн.)

;

б)

картина, малюнок, виконані цією технікою

Близько п'ятдесяти робіт українських художників – дереворити, гуаш, суха голка – викликали в глядача велику шанобу до плідної праці митців

(з наук.-попул. літ.)

◇

Заганя́ти / загна́ти в се́рце голки́

див.

заганя́ти

;

[І] го́лки не підто́чиш

див.

підто́чувати

;

[І] го́лці (я́блуку, рідше ма́ковому зе́рну́ (ма́ковій зерни́ні)) ні́де впа́сти

див.

упа́сти

;

Ні́де (нема́є де, ні́куди, заст. ні́где) [й] го́лки (го́лкою, па́льця, па́льцем, ши́лом) встроми́ти (просу́нути, штрикну́ти, ткну́ти, ки́нути)

див.

встромля́ти

;

Пролі́зти (пройти́) [і] крізь ву́шко го́лки

див.

прола́зити

;

Хоч го́лки́ збира́й (рідко вибира́й)

див.

збира́ти

;

Шука́ти (шука́й) го́лку в сі́ні (в соло́мі)

див.

шука́ти

;

[Як] з го́лочки (з го́лки)

див.

го́лочка

;

(3)

Як (мов, на́че і т. ін.) го́лка в соло́мі (в снігу́),

зі сл.

зникнути

губитися

і т. ін.

–

так, що не можна знайти; безслідно

Кирила вже не було. І як він не виглядав його, той, наче голка в соломі, зник у натовпі людей

(Н. Рибак)

;

Внизу – косогір, забитий снігом, а далі – царство лісів, у яких людина губиться як голка в снігу

(Григорій Тютюнник)

;

(4)

Як (мов, ні́би і т. ін.) го́лку в сі́ні,

зі сл.

шукати

–

марно, безрезультатно

Не мало було наших, якщо два дні билися. Пішли на правий берег, в білоруські ліси. Шукай тепер їх там, як голку в сіні

(А. Хижняк)

;

– Шукаємо добра, як голку в сіні, а тільки лихо маєм на віку

(М. Руденко)

;

(5)

[Як] (мов, ні́би і т. ін.) на голка́х (на шпилька́х, на колючка́х, на те́рню і т. ін.),

зі сл.

сидіти

стояти

почувати

і т. ін.

–

у стані надзвичайного нервового збудження, збентеження, хвилювання; неспокійно, нетерпляче

Усе те так налякало студента, що він сидів, як на шпильках

(І. Нечуй-Левицький)

;

Зібрано грошей так мало, що стид було давати їх Грицеві, що весь той час сидів, мов на терню, і не знав, де подітися

(І. Франко)

;

Коцюбинський почував себе, як на колючках

(Л. Смілянський)

;

Орися сиділа, як на голках, а ввечері рішуче поставила перед Тимком вимогу, щоб він спровадив із двору свого дружка

(Григорій Тютюнник)

;

Вутанька, передавши Мокрині гостинець від матері.., стояла весь час, мов на голках

(О. Гончар)

;

Меланія сиділа як на голках, намагаючись приховати, що нервує і переживає

(П. Гуріненко)

;

Я йому

[Франсуа]

злегенька підморгнув і швидко пішов до бару, де Хеда сиділа вже на голках

(В. Шкляр)

;

Як (мов, ні́би і т. ін.) ни́тка за го́лкою

див.

ни́тка

;

Як (мо́в, ні́би і т. ін.) хто встроми́в (вгороди́в) ніж (ножа́, го́лку) в се́рце

див.

хто