ГОЛІРУ́Ч
, присл.
1
. Не несучи нічого із собою
. Василиха спекла калачі, бо голіруч не годиться йти, хоч би й до панів
(Н. Кобринська)
;Тепер уже та бабця дибала без господарської сумки, голіруч...
(Є. Гуцало)
;//
Без усяких пристосувань
.Козаки не мали під руками ані підойм, ані вірьовок і голіруч та на власних спинах виволікали з рову колоди й потрощені частини мосту
(М. Старицький)
;Беручи жарину голіруч з багаття, старий бородатий тесля оглянувся довкола
(Л. Смілянський)
;Полонені згрібають голіруч розтрушене сіно, всідаються на ньому неподалік од мене
(Є. Доломан)
;//
Без зброї
.У козаків не було жодних засобів до оборони. Вони голіруч намагалися пробитися крізь польські лави
(А. Кащенко)
;Зброя, зброя .. Хоча чеські побратими й допомагали, та її все одно бракувало. Адже люди приходили в переважній більшості голіруч
(Є. Куртяк)
;Кинулися всі, як були, хто за оружжя, а хто й так голіруч і розметали весь двір варягові
(П. Загребельний)
.2
. перен.
Не докладаючи зусиль; легко
. – Хіба .. Охрім п'є? Такий смирняка
[сумирний]?..
А чом же Тодоська його качалкою не почастує? Адже така була козир-дівка, хлопці голіруч і не приступай!(Дніпрова Чайка)
.