ГОЛІ́ННИЙ
, а, е, розм.
Бравий, завзятий
. Пархім теж парубок голінний – хоч куди
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;[
Перша дівчина
:]
От голінна! І не боялась сама прийти сюди!(С. Васильченко)
;Чув попереду запах побратима, що йшов переді мною голінним скоком
(Валерій Шевчук)
;//
до кого – чого, на що.
Який любить кого-, що-небудь, охочий до когось, чогось
.– Чи не побачив
[Чіпка]
лишень чого ласенького, – тягне розмову Лушня. – Він у нас голінний на ласощі...(Панас Мирний)
;Ох і голінний же він у нього до дівчат, а до роботи ледачий, мов церковна брама
(М. Стельмах)
;Люблю дорогу Підзіньківську, Яку сходив колись пішком, Бо змалку був до мандр голінним
(П. Воронько)
;Найбільше багатство тих земель – самі анти. Високі, дужі і до роботи голінні
(Д. Міщенко)
.