ГОЛИ́ТИ
, голю́, го́лиш, недок.
1
. що.
Зрізати під корінь волосся бритвою; брити
. Всі запоріжці голили собі голови і зоставляли тільки .. одну чуприну
(О. Стороженко)
;Мимо своєї старості він голив чисто лоб й бороду та заплітав по-молодецьки свого сивого чуба
(А. Чайковський)
;Вуса й бороду він завжди голив, голову теж голив начисто
(О. Донченко)
;//
кого.
Зрізати кому-небудь бритвою волосся, вуса, бороду
.Багатого й серп голить, а убогого й бритва не бере
(прислів'я)
;Почав він мене голити, – сміх і гріх – у мене вуса тільки пробились та на підборідді з десяток чорних волосин закручується
(Ю. Логвин)
.2
. перен., розм.
Влучно, гостро відповідати кому-небудь на щось
. Вже Докія не змовчує більш Уляні, а на всі її лайливі слова так голить, наче бритвою
(В. Кучер)
.◇
(1)
Без ми́ла голи́ти / поголи́ти
кого
– завдавати кому-небудь неприємностей; бути причиною чиїхось важких, скрутних обставин
.[
Голохвостий
:]
Ну й ловко ж ви їх одбрили! Ех, Проню Прокоповно, розумні ви, – без мила голите(М. Старицький)
;– Як так будеш ламати причепи, то ми тебе без мила поголимо, парубче
(А. Хорунжий)
;(2)
Голи́ти / ви́голити лоб (ло́ба, чу́ба, чупри́ну і т. ін.),
іст.
– забирати в солдати
.Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить
(Т. Шевченко)
;Ой привезли до прийому Чуприни голити
(Т. Шевченко)
;[
Тетяна
:]
Адже і ти мужиком був, поки тобі лоба не виголили та мундира не натягли на плечі(І. Котляревський)
;(3)
Голи́ти в москалі́,
іст.
– забирати в солдати
.Ото ж і вивчився я, виріс, Прошу собі волі, – Не дає
[пані],
І в москалі Проклята не голить(Т. Шевченко)
;Чого-чого тільки він не наслухається – все про тих же панів та їх економів: і як людей били.., засилали в Сибір, в москалі голили
(С. Васильченко)
.