СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ГОДУВА́ЛЬНИЦЯ
, і, ж.
1
.
Жінка, яка годує груддю немовля
.
– Швидше, – прошепотіла графиня мамці, – а то пан знову прийде з тими ліками. – Тому я й хочу нагодувати
[дитину],
– шепнула годувальниця. Пан кажуть, що ті ліки натщесерце
(Валерій Шевчук)
;
Пам'ятаю, ми гралися з сестрою на підлозі, в залі, а менший брат, немовля, був у спальні з годувальницею
(з мемуарної літ.)
;
Не можна вживати спиртне годувальницям, бо дитячий організм особливо чутливий до дії алкоголю
(з наук.-попул. літ.)
;
// 
рідко.
Про тварин-ссавців, які годують малят своїм молоком
.
Корів-годувальниць підібрано таких, які протягом доби дають достатню кількість молока для чотирьох сисунців
(з газ.)
.
2
.
Жін. до годува́льник.
Місто живилося рибою – “царицею моря” скумбрією, “перлиною півдня” кефаллю, годувальницею хамсою
(Ю. Смолич)
;
Старші бджоли-годувальниці, які ходили за матір'ю-бджолою і підкріпляли її їжею, розступились і пропустили Медунку
(О. Іваненко)
;
Корова – годувальниця сім'ї. За коровою і господиня здорова
(М. Рудь)
;
На відгодівельній машині працюють дві годувальниці, за якими закріплено по 1000–1200 курчат або курей
(з наук. літ.)
.