СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ГОДУВА́ЛЬНИК
, а, ч.
1
.
Той, хто утримує кого-небудь
.
– Як же ми житимемо без нашого годувальника? – розпачливо голосила мати. – На кого ж ти нас залишив, Макарику!
(Є. Доломан)
;
Стрільці сиділи на возах, і, за покивом німця, віз зривався з місця й мчав на площу, й стражденні жінки та діти бігли слідом, волали про помилування їхнього годувальника
(Ю. Мушкетик)
;
Хоча б не поголили хлопцеві лоба і не відправили гинути в чужий край, за чужу свободу, як своєї катма... Він-бо єдиний годувальник у сім'ї, єдина материна підмога
(Ю. Хорунжий)
;
// 
перен.
Про те, що є джерелом засобів до існування
.
У давні часи ліс був чи не єдиним надійним годувальником і захисником народу
(М. Чабанівський)
.
2
.
Той, хто готує їжу, годує і доглядає кого-небудь
.
Слідом за ними
[солдатами] з
термосами на горбах чвалали ротні старшини, невтомні солдатські годувальники
(О. Гончар)
.