ГОДУВА́ЛЬНИК
, а, ч.
1
. Той, хто утримує кого-небудь
. – Як же ми житимемо без нашого годувальника? – розпачливо голосила мати. – На кого ж ти нас залишив, Макарику!
(Є. Доломан)
;Стрільці сиділи на возах, і, за покивом німця, віз зривався з місця й мчав на площу, й стражденні жінки та діти бігли слідом, волали про помилування їхнього годувальника
(Ю. Мушкетик)
;Хоча б не поголили хлопцеві лоба і не відправили гинути в чужий край, за чужу свободу, як своєї катма... Він-бо єдиний годувальник у сім'ї, єдина материна підмога
(Ю. Хорунжий)
;//
перен.
Про те, що є джерелом засобів до існування
.У давні часи ліс був чи не єдиним надійним годувальником і захисником народу
(М. Чабанівський)
.2
. Той, хто готує їжу, годує і доглядає кого-небудь
. Слідом за ними
[солдатами] з
термосами на горбах чвалали ротні старшини, невтомні солдатські годувальники(О. Гончар)
.