ГОДІВНИ́ЦЯ
, і, ж.
1
. Спеціальний пристрій, куди кладуть корм для худоби, птиці і т. ін
. Довго стояла
[Марія Василівна]
біля ставка, годувала лебедів з годівниці, навмисне влаштованої на березі(Б. Левін)
;У присадибному кролівництві використовують годівниці, що нагадують чашку, лоток або бункер
(з наук.-попул. літ.)
;//
Пристрій для підгодівлі птахів
.Діти виготовляли штучні гніздів'я, годівниці для птахів
(з газ.)
;//
перен., зневажл.
Про вигідну посаду, можливість мати зиск, не докладаючи зусиль
.Етика і мораль зводиться до боротьби за місце біля годівниці!
(С. Процюк)
;Військова система позолоченим хомутцем, здавалось би, навічно притягнула своїх запопадливих служителів до годівниці
(з публіц. літ.)
.2
. рідко.
Те саме, що годува́льниця.
До грудей годівниці, убраної гарно, припало З криком дитя
(Борис Тен, пер. з тв. Гомера)
;У народі кажуть: “Земля – годівниця, але й вона їсти просить”
(з газ.)
.