СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ГОДИ́ТИСЯ
2
, джу́ся, ди́шся, недок., діал.
1
.
на що, у чому і без дод.
Давати згоду, погоджуватися з чиєю-небудь думкою, поділяти чийсь погляд
.
– Ми вам
[селянам]
будемо казати одного за другим, із тих, що тут зголошено, а ви голосуйте, чи годитеся, чи ні
(І. Франко)
;
Я якось не зрозумів того місця, де Ви пишете, що не можете порозумітися з Мирним в справі видання його повісті: чи автор не годиться з Вами в дечому, чи Ви не маєте з ним зносин?
(М. Коцюбинський)
;
З Романом не могла
[Стефанія]
наговоритися, головно про жіночу справу. Роман зовсім годився на її думки, а вона на його
(О. Маковей)
;
// 
з чим, у чому.
Відповідати чому-небудь, узгоджуватися з чимсь
.
Оповідачі часто один за одного нічого не знали, оповідання ж їх у найменших навіть дрібницях годилися
(Л. Мартович)
;
Писав пан кореспондент, .. мало журячись тим, чи його опис дуже годився з дійсними подробицями
(М. Грушевський)
.
2
.
Приходити до згоди, миритися
.
Як же нам тепер годитись, А чи битись, чи миритись?
(І. Манжура)
;
Обі сестри ніколи не годились з собою, а від часу, як найстарша віддалась, відчужились ще більше
(О. Кобилянська)
.