ГОГОТІ́ТИ
див.
гогота́ти
.ГОГОТА́ТИ
, очу́, о́чеш, ГОГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.
1
. Видавати сильні глухі переривчасті звуки (про грім, полум'я і т. ін.)
. Грім гогоче, а блискавка Хмару роздирає
(Т. Шевченко)
;Тільки тепер почув
[Саїд],
як гоготів .. водоспад(Іван Ле)
;У червонястому відсвіті печі, де вже гоготав огонь, доччині очі горіли, як дві жарини
(О. Забужко)
.2
. Видавати звуки, схожі на “го-го” (про гусей); ґеґекати
. Гуси під небом почнуть гоготіти
(Я. Щоголів)
;Скільки клопоту в бабусі: Кури, пави, утки, гуси... Ті гогочуть, ті голосять – У бабусі їсти просять
(М. Шпак)
.3
. розм.
Голосно, нестримно сміятися
. Мов мурашня, копошиться людська маса, вигукує круті слова, гогоче
(М. Чабанівський)
;Пани професори про щось довго сперечались, не слухаючи і перебиваючи один одного: Іваницький тихо, замріяно, зі скаргою, крізь сльози, – Турчинович бурхливо, гогочучи
(П. Колесник)
;Тесля, взявши руки в боки, нестримно гоготів, аж вигинаючись, відкидаючись усім тулубом
(Ю. Логвин)
.