ГОВОРИ́ТИСЯ
, гово́риться, недок.
1
. Бути сказаним, виголошеним; виголошуватися
. Говорились промови, я мусив одповідати
(М. Коцюбинський)
;Як передати такі хвилини, в які нічого не говориться? Рубан мовчав, Ма не говорила ні слова
(Ю. Яновський)
;//
до кого, кому.
Звертатися з певними словами, повідомленням, наказом тощо
.Дід мовчить, неначе не до його
[нього]
говориться(І. Нечуй-Левицький)
;[
Бугров
:]
Біжи, тобі говориться!(І. Микитенко)
.2
. про кого – що і без дод.
Розповідатися, повідомлятися про кого-, що-небудь
. Він навіть замугикав якусь пісню. В ній говорилося про башкирський аул, про красуню дівчину, про гірського орла гострозорого
(О. Донченко)
;Не всьому, що вам говориться, довіряйте
(О. Бердник)
;У пiдвалi я трохи чув, що говорилося зверху
(Р. Андріяшик)
.3
. безос.
Мати бажання, настрій говорити, розмовляти
. Остап з Соломією сіли під вербою, але їм не говорилось
(М. Коцюбинський)
;Ми безсило-щасливо посміхались одне до одного і поглядали на стіну лісу. Там було тихо. Довго сиділи так. Чогось не говорилось
(В. Винниченко)
;Коли говорилось – говорили, коли виникало бажання помовчати – примовкали
(О. Гончар)
.○
(1)
Як [то] гово́риться,
у знач. вставн. сл.
– як прийнято, як кажуть
.Голос її був дуже сильний, але, як то говориться, “для дому” дуже приємний
(Леся Українка)
;Треба було, як говориться, “сховати гонор до кишені”
(Ірина Вільде)
.