СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ГОВОРИ́ТИ
, ворю́, во́риш, недок.
1
.
Мати здатність висловлювати думки, почуття; володіти мовою
.
Іде
[Олеся]
на панщину, мусить їх кидать, а дітки – одно не говорить, друге не ходить, а третє не вміє сидіти, – дрібненькі
(Марко Вовчок)
;
І не чув
[дід],
щоб коли рибка, Як людина, говорила
(Л. Глібов)
;
// 
Володіти якою-небудь мовою
.
Королева й розуміла латинську мову і вміла навіть нею говорити
(І. Нечуй-Левицький)
;
– А як я поїду за границю – там же всі говорять або по-французьки, або по-німецьки, то я ж би нічого не розуміла там
(Леся Українка)
.
2
.
що, про що і без дод.
Усно висловлювати думки, погляди; розповідати про що-небудь; казати
.
Товариш говорив щось нервово
(М. Коцюбинський)
;
Підвівсь Роман Волошенюк: – Петро говорить діло!
(П. Дорошко)
;
Говорити тільки про свої льотні справи не вмів
[Сашко]
і не хотів
(А. Трипільський)
;
* Образно.
Стояла я і слухала весну, Вона мені багато говорила
(Леся Українка)
;
// 
безос., у формі 3 ос. мн.
Про чутки, сформовану думку; кажуть
.
Говорять, що матері сльози гарячі І тверде міцне каміння проймають
(Леся Українка)
;
Про Русевича говорять як про людину, що здатна забути про невідкладні справи
(Ю. Шовкопляс)
;
// 
перен.
Викладати думки, погляди (на письмі, у друкованих працях і т. ін.)
.
Оце Вам і мої думки про драму .. Звісно, говорячи це, я тримаюся одного тілько літературного боку
(Панас Мирний)
;
Література, як виразниця дум і мрій свого народу, завжди говорила про дружбу
(з газ.)
;
// 
кому, перен.
Виклика́ти які-небудь думки, почуття; промовляти
.
Багато говорить нам досвід нашого земляка Волховського
(І. Пільгук)
;
Рєпін! Як багато говорить це ім'я українському народові!
(з газ.)
;
// 
Підказувати, провіщати що-небудь
.
– Я піду межи ті нещасні люди, працею котрих всі жиють
[живуть]
.. От куди я піду: так мені говорить моя совість
(М. Коцюбинський)
;
Розум говорив їй зовсім інше: він вимагав, щоб заради батька вона зреклася сього щастя, і дівчина рішила перемогти себе
(А. Кащенко)
.
3
.
про кого – що, з ким і без дод.
Вести бесіду; розмовляти
.
Коли о.
[отець]
Василь говорив про дочку, обличчя в нього ставало добрим
(М. Коцюбинський)
;
[
Кассандра
:]
Пробач мені, сестричко, я не можу тепер з тобою говорити
(Леся Українка)
;
Ми вдвох ішли й не говорили, Ти вся засніжена була, Сніжинки грали і зоріли Над смутком тихого чола
(М. Рильський)
;
* Образно.
Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш. Збуди його, заграй ти з ним
(Т. Шевченко)
;
// 
до кого.
Звертатися до кого-небудь, розповідаючи щось
.
– Стала
[Соломія]
коло мене та цілісіньку службу говорила до мене
(І. Нечуй-Левицький)
;
* Образно.
Хлібороб з діда-прадіда, любив Гайченко землю. Вона говорила до нього, вона пахла йому так, як щонайкраща страва в свято
(Ю. Збанацький)
.
4
.
кому про що і без дод., перен.
Бути доказом чого-небудь; свідчити
.
Блискучі очі говорили, що вже не одну ніч не давала вона
[думка]
йому спати
(Панас Мирний)
;
Інтерес до останньої теми
[пробудження людських почуттів]
говорить нам, що Франко мав велику віру в людей
(М. Коцюбинський)
.
5
.
в кому – чому і без дод.
Виявлятися в чиїх-небудь думках, словах, діях
.
[
Маруся
:]
То заздрість у їх говоре
[у них говорить]!
(Панас Мирний)
;
[
Сергій
:]
Я знаю, ти горда. І це говорить твоя гордість, а не ти
(З. Мороз)
;
* Образно.
І слова Про Яр Холодний розцвіли гарячі, Про те, як стануть зрячими незрячі, – І правда говорила в них жива
(М. Рильський)
.
(1)
 
Говори́ти за́гадками
вдаватися до натяків
.
[
Юда
:]
Він збирався царем голоті всій юдейській стати .. Він не казав про те виразним словом – він ні про що не говорив виразно .. Він любив байками й загадками говорити
(Леся Українка)
;
– Не люблю, коли зі мною говорять загадками
(М. Стельмах)
;
(2)
 
Говори́ти (промовля́ти) уста́ми
чиїми
висловлювати, повідомляти від чийогось імені, чиїми-небудь словами
.
Устами діда промовляла поважна мудрість
(О. Донченко)
;
А голос Сивого Капітана продовжував: – Моїми устами говорять усі ті, кого замучив фалангістський уряд, усі ті, кого фалангісти Фернандеса вигнали з батьківщини
(В. Владко)
;
(3)
 
Говори́ти (мо́вити, виголо́шувати і т. ін.) кра́сно
вміти говорити, висловлюватися пишномовно, гарно, доладно
.
Скільки раз я красно виголошував їх
[думки]
на зібраннях! Але ніколи досі ті думки не чіпали мене глибоко
(М. Коцюбинський)
;
А третій не мовив нiчого: Вiн мовити красно не мiг, Але задля дiла святого I жив вiн, i в землю б полiг
(В. Самійленко)
;
Хоч і не красно говорили
[промовці],
та в запалі щирістю і голосом брали
(Іван Ле)
.
Аж [і] шку́ра гово́рить
(4)
 
Говори́ти манівця́ми
висловлюватися непрямо, натяками
.
Він почав говорити. Зразу манівцями, .. а трохи згодом прямо, без усяких застережень
(О. Кобилянська)
;
(5)
 
Говори́ти на ко́ри́сть
кого, чого
бути доказом чого-небудь, свідчити про щось
.
Спільність літератури української і галицької також ще тільки виробляється. Вже один факт, що в російській Україні з галицьких белетристів не читається зовсім ніхто, окрім Федьковича, Франка та Кобринської, говорить на користь сієї думки, хоч і сумної
(М. Драгоманов)
;
А коли я кращий за людину, чесніший, правдивіший, коли в мені немає болючих протиріч, то це говорить на користь людини
(І. Росоховатський)
;
Чимало знахідок археологів говорить на користь того, що стародавня людина добре знала й використовувала властивості гарячої пари
(з наук.-попул. літ.)
;
Документи, які збереглися, говорять на користь того, що Семерій став учасником антитурецької політичної гри, котру вели князі Острозькі
(з газ.)
;
(6)
 
Говори́ти рі́зними мо́вами (на рі́зних мо́вах)
не розуміти один одного
.
[
Хвора
:]
Не хтіла б я тебе вразити, сестро, та, бачу, прийдеться розмову залишити, Бо ми говоримо на різних мовах
(Леся Українка)
;
Професор Трембовський і доктор Гальванеску говорили різними мовами
(Ю. Смолич)
;
(7)
 
Говори́ти (розповіда́ти) про́сти́ми слова́ми
висловлюватися просто, добираючи звичайні дохідливі слова
.
Простими словами говорила
[бабця]
високі істини, ясним поглядом добиралася дна душі
(Г. Хоткевич)
;
Зібравши в пам'яті докупи все, що він чув у таборі про різні країни.., як учень добру засвоєну лекцію, своїми простими, ясними словами розповідав це полкові
(Д. Бузько)
;
(8)
 
Говори́ти (співа́ти, гука́ти і т. ін.) баса́
видавати звуки низьким голосом, басом
.
Спитали Клима раз, яка найлучча
[найкраща]
птиця: Чи чиж, чи соловей, чичітка, чи синиця? Голодний Клим озвавсь баса́: “Найлучча птиця – ковбаса!”
(Л. Боровиковський)
;
Гово́рить (обзива́ється, озива́ється) / заговори́ла (обізва́лася, озва́лася) кров
Гово́рить (обзива́ється, озива́ється) / обізва́вся (озва́вся) го́лос кро́ві
Гово́рить сам за се́бе
(9)
 
[Й] говори́ти (каза́ти) ні́чого (нема́ чого́, нема́ що) <Шко́да́ й говори́ти (каза́ти)>
дійсно, безумовно
.
А то вже дівка, не то, що на усе село, та вряд чи де й близько така була: богобоязлива, .. розумна, і що вже красива, так вже нічого й говорити!
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
– Ні, пане брате, полягти од твоєї шаблі байдуже, а оддати бранку – ой-ой-ой!.. Шкода й казати! Годі дармо балакати!
(П. Куліш)
;
– Устрель, Тимоше! устрель, мій любий! – благає
[жінка],
стискаючи його за руку. – Не буду стріляти, шкода й говорити
(Марко Вовчок)
;
Смішив
[Максим]
усіх і реготався сам... Товариський чоловік, нічого казати!
(Панас Мирний)
;
А що вже про Недоторканого, то й казати нема чого, що не такий він чоловік, щоб у політиці розбиратись
(В. Винниченко)
;
Ні, нема що говорити, хороший хлопець Артем!
(А. Головко)
;
Нічого й говорити, яке найважливіше значення мають для письменника саме такі – колективні зустрічі з читачем
(Ю. Смолич)
;
Про замки нема чого говорити, бо що замок, то й малесеньке місто
(М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо)
;
Ко́жна жи́лка (жи́лочка) дрижи́ть (гра́є, гово́рить, брини́ть, тремти́ть і т. ін.) / задрижа́ла (загра́ла, заговори́ла, забрині́ла, затремті́ла і т. ін.)
(10)
 
Не говори́ти під ру́ку
уживається як застереження не робити зауважень під час виконання чого-небудь, щоб не заважати й не зашкодити роботі
.
– Ніколи не треба говорити під руку
(з газ.)
;
Що (як) [там] не кажи́ (не говори́)