АБЛАТИ́В

, а, ч., лінгв.

Латинська назва орудного відмінка – відкладний відмінок; слов'янським мовам не властивий

Латинський аблатив об'єднав значення трьох колись самостійних індоєвропейських відмінків: інструментального, або орудного, місцевого та відкладного, віддаляльного, який позначає предмет або особу, від якої щось віддаляється, відділяється. Свою назву аблатив отримав від цієї останньої функції

(з наук. літ.)

;

Латинський аблатив співвідноситься з українським орудним відмінком, але зберігає значення місця і віддаляння

(з наук.-попул. літ.)