ГНУЗДА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок.
1
. кого.
Одягати вуздечку
. Держить
[Прокіп Іванович]
коня за перенісся і уздечку накидає, вже й гнузда(О. Стороженко)
;[
Антон
:]
Ну, а я свого огаря [коня]
.. гнуздаю! Ось-ось скоро й цурку надіну на губу(М. Кропивницький)
;Пополудні Матвій одразу здіймає опалку, гнуздає коні і вони їдуть додому
(У. Самчук)
.2
. кого, що, перен.
Брати владу над ким-небудь; приборкувати когось, опановувати щось
. Читає він
[речник],
почавши з артикулу Про ту спасенно-мудру власть попівську, Що вміє козака гнуздати мацапуру(П. Куліш)
;Помислом і поведенцією отаман гострий, весь вік гнуздає гаряче cерце й не загнуздає
(Ю. Мушкетик)
;Ченці колись уміли гнуздати свою хіть і свої пристрасті
(В. Дрозд)
.