СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ГНОЯ́К
, а́, ч., вет., мед.
Місцеве скупчення гною (у 1 знач.) внаслідок запалення; абсцес, нарив
.
Лікар, який обрав професію хірурга, повинен уміти розрізати й зашити тканини, зупинити кровотечу, видалити пухлини чи розітнути гнояки
(з навч. літ.)
;
Хворі чухалися, роздирали гнояки
(Р. Іваничук)
;
– А я не хочу бути фельдшером! – напружено-весело вигукнула Юлька. – Я не хочу перев'язувати гнояки і ставити клізми!
(Г. Усач)
;
Водиться там
[у Багдаді]
маленька мушка. Коли вона вжалить, тоді з'явиться пухирчик. З пухирчика – гнояк. Як гнояк загоїться – лишається на все життя рожева лискуча плямка
(Ю. Логвин)
.