ВІДСТАЮ́ЧИЙ

, а, е.

Який відстає (у 2, 3, 5 знач.)

Хто, було, не приготує уроку.., того вчитель карав, залишаючи в класі по закінченні занять на одну-дві години. Відстаючий учень мусив за цей час вивчити, чого не знав

(Є. Доломан)

;

у знач. ім. відстаю́чий,

чого,

ч.; відстаю́ча,

чої,

ж.

Той (та), хто відстає (у 4–6 знач.)

Льоня Куценко ніколи не був відстаючим, навчання давалося йому легко

(В. Владко)

;

Завдання експерименту – виявлення відстаючих з метою їх залучення до процесу цілеспрямованого навчання за відповідних психолого-педагогічних умов

(з наук. літ.)