ГНОЇ́ТИ
, гною́, гної́ш, недок.
1
. що.
Викликати або допускати гниття; сприяти гниттю
. Зима .. чавкала відлигами і гноїла солдатські онучі
(О. Слісаренко)
;Панство, втікаючи в Бар, палило хліб, гноїло його в льохах і ямах
(В. Чемерис)
.2
. кого, що, перен.
Тримати довго в тяжких, згубних умовах (про людину)
. – В Майдани помандруємо. Нема моєї сили більше гноїти вас у болотах
(М. Стельмах)
;Тисячі й тисячі полонених гноїли там німці за колючим дротом у глинищах просто неба у холодні осінні дощі
(О. Гончар)
;//
Погано впливати; розкладати
.[
Микита
:]
Всьому мирові світ сонця надає надію, а мені воно ніби сліпить очі, гноїть мою душу...(М. Кропивницький)
;– Грамотна мама не може вчити своїх дітей? Не може замість того, щоб гноїти їх дитячі чисті душі всяким поганим словом, не може наповнити їх добром, а голови розумом? Хіба не може?
(М. Коцюбинський)
.◇
(1)
Гної́ти / згної́ти в тюрмі́ (по тю́рмах, у в'язни́ці)
– довгий час тримати кого-небудь в ув'язненні, у згубних умовах
.Він
[Т. Шевченко]
пригадав би вам ті дні, коли в тюрмі його гноїли!..(В. Сосюра)
;Що він знає? Хіба те, що .. всіх оцих людей .. безпричинно гноять у в'язниці
(А. Дімаров)
.