СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ГНО́БЛЕНИЙ
, а, е.
Дієпр. пас. до гноби́ти 1
.
Осіннє ярке сонце освічувало криваве поле змагань гордих панів з гнобленим українським народом
(А. Чайковський)
;
– Товариші! Наш народ темний, віками гноблений
(Остап Вишня)
;
// 
у знач. ім. гно́блений,
ного,
ч.
Той, кого пригноблюють
.
Як це не дивно і протиприродно – жменька гнобителів їде на спинах гноблених, і ця дивовижна мандрівка триває тисячоліття
(Ірина Вільде)
;
У суспільстві, різко поділеному на стани, класи, гнобителів і гноблених, Т. Шевченко відстоював повну рівність людей
(з наук. літ.)
.