ГНІТ
, ч.
1
. род.
а.
Важкий предмет, який кладеться на що-небудь для постійного тиснення
. Бочки й діжки через кожні 5–6 днів обмивають зовні кип'яченою водою, а в діжках, крім того, змивають кружки і гніт
(з наук. літ.)
;Щоб огірки не спливали й весь час були в розсолі, на вкладене дно поміщають невеликий гніт – кусок граніту або мармурової плити
(з наук.-попул. літ.)
; * У порівн.
Сум найшов на неї несподівано й неначе важким гнітом нагнітив її душу
(І. Нечуй-Левицький)
;Часом він
[Єгипет]
ворушивсь .. Глухо порикував, наче підземний вогонь, Тяжко придавлений гнітом гори кам'яної(Леся Українка)
.2
. род.
у,
перен.Те, що морально пригнічує, мучить; тягар
. Коли ж погадав
[Чіпка],
як вони поберуться, житимуть у парі, – од серця одійде важкий гніт(Панас Мирний)
;Черствіє серце, гасне ум, Безсилі груди рвуться з болю; Під вічним гнітом чорних дум Сумному співу дав я волю
(П. Грабовський)
;Пам'ять працювала кволо, на душі лежав нестерпний гніт
(Л. Дмитерко)
.3
. род.
у,
перен.Насильницький вплив на кого-небудь; утиск, пригноблення
. Його
[І. Франка]
інтересують соціальні й економічні сторони того [сільського]
життя, гніт, страждання і всяка кривда(М. Коцюбинський)
;На однакові квадрати поділили білий світ. Рівне право всім страждати і один терпіти гніт
(В. Стус)
.