ГНІ́ВНИЙ
, а, е.
Який перебуває в стані гніву, охоплений гнівом
. Зоя .. все була сердита, все гнівна, все чогось їй недоставало
(О. Кобилянська)
;Коли цю грань було перейдено, він ставав холодним, стримано, але непохитно гнівним і навіть злобливим
(М. Бажан)
;Ошаленілий, гнівний Хома гукав на льоту і людям, і коням, і моторам: – Швидше-бо, швидше!
(О. Гончар)
;//
Який виражає гнів, перейнятий гнівом
.Олаф .. подав руку
[Емілії]
й тим же серйозним, стримано-гнівним тоном сказав: – Я прошу вибачення за своє поводження(В. Винниченко)
;Його гнівний погляд обпік Альнпека
(Р. Іваничук)
;Я того ж дня написав до радіоредакції гнівного листа
(В. Дрозд)
;//
перен.
Загрозливо похмурий, грізний, бурний
.Гнівні вітри облягли село
(К. Гордієнко)
;В Ташані вода як синькою розведена, і сині хмари киплять у ній, миються гнівною хвилею, яку безупинно гонить свіжий вітер-весняк
(Григорій Тютюнник)
.