ГНІВЛИ́ВИЙ
, а, е.
1
. Схильний до гніву; який може швидко, легко розгніватися
. З одного боку – темна і сувора постать скупого, гнівливого маляра цехового Ширяєва..; з другого боку – .. такі добрі, гуманні, світлі голови, як Брюллов і Жуковський
(О. Кониський)
;– Не гнівайся, Микольцю... – Я не з гнівливих
(В. Бабляк)
;– Пане-брате! Не будь гнівливий! Усміхнися душею, ну, звесели свою душу...
(Ю. Логвин)
.2
. Те саме, що гні́вний.
Навіжена
[Ніагара]
рветься вдаль... Мов гнівлива королева дзеркала трощить хрусталь [кришталь]
(Уляна Кравченко)
;Явдоха стояла на порозі бліда, гнівлива; сухі старечі губи тремтіли від великого гніву
(М. Коцюбинський)
;Імператорські гінці летіли через гори, везли веління тверді, безжальні, гнівливі
(П. Загребельний)
.