СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАРУ́БЛЮВАТИ
НАРУ́БУВАТИ
, ую, уєш, діал. НАРУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1
.
чого, що.
Зрубувати якусь кількість чого-небудь
.
Нарубала
[лисичка]
дерева, зробила саночки, запрягла бичка, сіла та й їде
(з казки)
;
Вона .. побігла у вишник і за півгодини нарубала тоненьких вишеньок
(Т. Осьмачка)
;
// 
Рубаючи, заготовляти певну кількість чого-небудь
.
Василь на всі празники нарублює дрівець
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Цілими днями сидів
[Павло]
на печі, іноді виходив з хати, щоб принести води або нарубати дров
(Григорій Тютюнник)
;
// 
що.
Рубаючи, розділяти на частини, подрібнювати що-небудь
.
М'ясо грудинки нарубують із реберними кістками
(з навч. літ.)
;
Підготовлені тушки птиці або кролика нарубати на куски
(з навч. літ.)
.
2
.
перев. док., кого, чого.
Б'ючи, рубаючи (шаблею, мечем і т. ін.), знищувати якусь кількість кого-, чого-небудь
.
Козаки встигли стільки нарубати татарських трупів, що зробилася з них гребля
(А. Чайковський)
.
3
.
що, чого, гірн.
Відколюючи від пласта, видобувати якусь кількість корисних копалин
.
Один в'язень працював на шахті, на якій він мав щодня нарубувати по 5,5 тонн вугілля – завдання неможливе
(з наук. літ.)
;
Вони вертали після зміни, нарубавши ешелон вугілля
(Ю. Яновський)
;
Не злічити, як багато нарубав вугілля тато
(М. Упеник)
.